собака схожа на ведмедя

Роберт Луїс Стівенсон

НЕЗВАЖЛИВОМУ ЧИТАЧЕВІ

Частина перша

СТАРИЙ ПІРАТ

Сквайр Трелоні, доктор Лівсі й решта джентльменів попросили мене розповісти докладно все, що я знаю про Острів Скарбів, усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розміщення острова, та й то лише тому, що не всі ще скарби звідти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд "Адмірал Бенбов" і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці.

Я пригадую, ніби те було тільки вчора, як він важкою ходою підступив до дверей нашого заїзду, а слідом за ним прикотили на візку моряцьку скриню. То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарублі й пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього опісля:

Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг*, і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. Йому винесли ром, і він почав поволі його [9] цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.

- То й гаразд! - сказав моряк. - Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! - гукнув він чоловікові, що прикотив візка. - Під'їжджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду тут який час, - провадив він далі. - Чоловік я простий. Ром, шинка, яєшня - і більше мені нічого не треба. Хіба тільки ще он та скеля, з якої видно в морі кораблі... Як мене звати? Та що ж, зовіть хоч би й капітаном... Еге, я бачу, що вас непокоїть... Маєте! - і він кинув на поріг три-чотири золоті монети. - Нагадаєте мені

Источник

О. Генрі

Дари волхвів

Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів - монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну монетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м'ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної надмірною ощадливістю. Делла тричі перелічила гроші. Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво.

Внизу, у вестибюлі, скринька для листів, у щілину якої не ввійшов би жоден лист, і кнопка електричного дзвоника, з якої жодному смертному не пощастило б витиснути ніякого звуку. На дверях була ще прикріплена картка з написом «М-р Джеймс Діллінгем Янг».

Слово «Діллінгем» розтягнулось на всю довжину в той недавній час процвітання, коли власник цього імені одержував тридцять доларів на тиждень. Тепер він заробляв тільки двадцять доларів, і літери в слові «Діллінгем» поблякли, немовби серйозно замислились, чи не скоротитись їм до скромного, без претензій «Д». Та хоч коли містер Джеймс Діллінгем Янг, приходячи додому, піднімався у свою квартиру на верхньому поверсі, його завжди зустрічав вигук «Джім!» і гарячі обійми місіс Джеймс Діллінгем Янг - її ви вже знаєте як Деллу. А це й справді так гарно!

Делла перестала плакати і провела пуховкою по щоках. Вона стояла біля вікна, сумно дивлячись на сірого кота, який прогулювався по сірому паркану в сірому дворі. Завтра Різдво, а у неї тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося [5] зібрати. За двадцять доларів на тиждень далеко не за-ідеш. Витрати були більші, ніж вона розраховувала. Витрати завжди більші. Тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! її Джімові! Багато щасливих годин провела вона, роздумуючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне в

Источник

О. Генрі

Дари волхвів

Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів - монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну монетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м'ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної надмірною ощадливістю. Делла тричі перелічила гроші. Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво.

Внизу, у вестибюлі, скринька для листів, у щілину якої не ввійшов би жоден лист, і кнопка електричного дзвоника, з якої жодному смертному не пощастило б витиснути ніякого звуку. На дверях була ще прикріплена картка з написом «М-р Джеймс Діллінгем Янг».

Слово «Діллінгем» розтягнулось на всю довжину в той недавній час процвітання, коли власник цього імені одержував тридцять доларів на тиждень. Тепер він заробляв тільки двадцять доларів, і літери в слові «Діллінгем» поблякли, немовби серйозно замислились, чи не скоротитись їм до скромного, без претензій «Д». Та хоч коли містер Джеймс Діллінгем Янг, приходячи додому, піднімався у свою квартиру на верхньому поверсі, його завжди зустрічав вигук «Джім!» і гарячі обійми місіс Джеймс Діллінгем Янг - її ви вже знаєте як Деллу. А це й справді так гарно!

Делла перестала плакати і провела пуховкою по щоках. Вона стояла біля вікна, сумно дивлячись на сірого кота, який прогулювався по сірому паркану в сірому дворі. Завтра Різдво, а у неї тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося [5] зібрати. За двадцять доларів на тиждень далеко не за-ідеш. Витрати були більші, ніж вона розраховувала. Витрати завжди більші. Тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! її Джімові! Багато щасливих годин провела вона, роздумуючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне в

Источник

Возможности 223Rem на очень разных охотах

Эту тему откладывал на потом. Все небыло внемени, а хотелось к столь актуальному вопросу собрать как можно более обширный матерял. Но так как похожие темы (и очаги довольно жестоких споров) всплывают регулярно, пробую начать собирать все в одном месте. И так сам предмет обсуждения:

Мне очень понравилось это фото, оно очень ярко характеризует предмет обсуждения. Думаю Карибу будет не против если и в этой теме это фото буде то-же

Достоинства этого калибра очевидны и имхо многим известны но для начала прцитирую одного знакомого охотника. Он стреляет только на охоте да изредка в каере оружие проверяет. Оружие ЧЗ527 патроны то-же чешские S&B 55гр полуоболочка. Комната, где висят (лежат) его охотничие трофеи по величине подошла бы для спортзала небольшой сельской школы. "...когда я охотился с 30-06 всякое было, с 308 то-же упускал, хотя и очень редко. Когда купил ЧЗ под 223 ничего еще нге ушло. Я далеко не стреляю, 150м наверно самое большое. Если на месте и не лежит, то как правило уход до 50м. Когда случай кажется спорный еду домой, беру собаку (она у него просто супер) но 100% только для собачки прогулка получается а поиска как такого и не надо..." Может и не совсем дословно но примерно так. Один чезетовский ствол он уже сострелял, так как не только охота но и очистка угодий от ворон, бродячих собак и тд.

По мнгочисоенным просьбам трудящихся Но тема будет навемного в сторонке от охоты- БР винтовки, закамушлированные под тактические или что то в этом роде. Если хозяева винтовок согласятся (постучал по столу)

Так это и есть самое охотничие оружие! Подозреваю, что оно не под 223 но за офф не считаю, так как вариант идеологически очень близкий к тому, о чем тут будем говорить! С полем!

Вот ты и взялся за правильное оружие! Но жизнь скверная штука и порой приходится стрелять из того,

Источник

О. Генрі

Дари волхвів

Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів - монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну монетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м'ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної надмірною ощадливістю. Делла тричі перелічила гроші. Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво.

Внизу, у вестибюлі, скринька для листів, у щілину якої не ввійшов би жоден лист, і кнопка електричного дзвоника, з якої жодному смертному не пощастило б витиснути ніякого звуку. На дверях була ще прикріплена картка з написом «М-р Джеймс Діллінгем Янг».

Слово «Діллінгем» розтягнулось на всю довжину в той недавній час процвітання, коли власник цього імені одержував тридцять доларів на тиждень. Тепер він заробляв тільки двадцять доларів, і літери в слові «Діллінгем» поблякли, немовби серйозно замислились, чи не скоротитись їм до скромного, без претензій «Д». Та хоч коли містер Джеймс Діллінгем Янг, приходячи додому, піднімався у свою квартиру на верхньому поверсі, його завжди зустрічав вигук «Джім!» і гарячі обійми місіс Джеймс Діллінгем Янг - її ви вже знаєте як Деллу. А це й справді так гарно!

сон собака к беременности
Из этой статьи вы можете узнать, к чему снится вам Беременность из сонников разных авторов. Что означает увиденное подскажет анализ сновидения на картах Ленорман. А еще точнее понять сон поможет лунный календарь.

Делла перестала плакати і провела пуховкою по щоках. Вона стояла біля вікна, сумно дивлячись на сірого кота, який прогулювався по сірому паркану в сірому дворі. Завтра Різдво, а у неї тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося [5] зібрати. За двадцять доларів на тиждень далеко не за-ідеш. Витрати були більші, ніж вона розраховувала. Витрати завжди більші. Тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джімові! її Джімові! Багато щасливих годин провела вона, роздумуючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне в

Источник

Роберт Луїс Стівенсон

НЕЗВАЖЛИВОМУ ЧИТАЧЕВІ

Частина перша

СТАРИЙ ПІРАТ

Сквайр Трелоні, доктор Лівсі й решта джентльменів попросили мене розповісти докладно все, що я знаю про Острів Скарбів, усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розміщення острова, та й то лише тому, що не всі ще скарби звідти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд "Адмірал Бенбов" і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці.

Я пригадую, ніби те було тільки вчора, як він важкою ходою підступив до дверей нашого заїзду, а слідом за ним прикотили на візку моряцьку скриню. То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарублі й пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього опісля:

Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг*, і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. Йому винесли ром, і він почав поволі його [9] цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.

собака съела ежа что делать
Здраствуйте!У меня сегодня на улице моя девочка съела лягушку,изорта шла пена.дома я дала ей марганцовку.Она не умрёт?и что делать дальше.

Лягушки принадлежат к земноводным, или амфибиям. Они пойкилотерм

- То й гаразд! - сказав моряк. - Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! - гукнув він чоловікові, що прикотив візка. - Під'їжджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду тут який час, - провадив він далі. - Чоловік я простий. Ром, шинка, яєшня - і більше мені нічого не треба. Хіба тільки ще он та скеля, з якої видно в морі кораблі... Як мене звати? Та що ж, зовіть хоч би й капітаном... Еге, я бачу, що вас непокоїть... Маєте! - і він кинув на поріг три-чотири золоті монети. - Нагадаєте мені

Источник

Роберт Луїс Стівенсон

НЕЗВАЖЛИВОМУ ЧИТАЧЕВІ

Частина перша

СТАРИЙ ПІРАТ

Сквайр Трелоні, доктор Лівсі й решта джентльменів попросили мене розповісти докладно все, що я знаю про Острів Скарбів, усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розміщення острова, та й то лише тому, що не всі ще скарби звідти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд "Адмірал Бенбов" і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці.

Я пригадую, ніби те було тільки вчора, як він важкою ходою підступив до дверей нашого заїзду, а слідом за ним прикотили на візку моряцьку скриню. То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарублі й пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього опісля:

Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг*, і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. Йому винесли ром, і він почав поволі його [9] цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.

- То й гаразд! - сказав моряк. - Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! - гукнув він чоловікові, що прикотив візка. - Під'їжджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду тут який час, - провадив він далі. - Чоловік я простий. Ром, шинка, яєшня - і більше мені нічого не треба. Хіба тільки ще он та скеля, з якої видно в морі кораблі... Як мене звати? Та що ж, зовіть хоч би й капітаном... Еге, я бачу, що вас непокоїть... Маєте! - і він кинув на поріг три-чотири золоті монети. - Нагадаєте мені

Источник